Геннадій Шпаліков

Довге щасливе життя: 5 легендарних фільмів за сценаріями Геннадія Шпалікова

Актёры, Советские фильмы, Сценаристы

Геннадій Шпаліков
1 листопада 1974 року з життя пішов відомий радянський поет, сценарист і кінорежисер Геннадій Шпаліков.

Народився Шпаліков 6 вересня 1937 року в родині кадрового військового, проходив службу в карельському місті Сегежі. У 1939 році Федора Григоровича перевели до Москви на посаду викладача Військово-Інженерної академії імені Куйбишева, але з початком війни академія «переїхала» у Середню Азію, де незабаром виявилися і викладачі разом зі своїми сім’ями. В 1943 році Шпаликовым вдалося повернутися в свою московську квартиру.

В останній рік війни батько домігся відправки на фронт — незабаром звідти прийшло повідомлення про те, що інженер-підполковник пропав без вісті. Пізніше виявилося, що він загинув. Маленький Гена пішов у той час в перший клас, де до випускного балу, так і не довчився: як син загиблого офіцера він був направлений в Київське суворівське училище. Будучи суворовцем, юнак буквально кожен день щось вигадував. За час навчання ним було написано близько 250 віршів, одноактна драма і два оповідання. Крім того, він розпочав роботу над повістю і поемою.

Пізніше Шпаліков вступив в Московське Червонопрапорне військове училище і на першому ж вченні важко пошкодив ногу, з-за цього військово-лікарська комісія визнала його не придатним до військової служби. Геннадій не став впадати у відчай і подав документи на сценарний факультет ВДІКУ. Його першою великою сценарної роботою стала картина Марлена Хуциєва «Мені двадцять років» («Застава Ілліча»). У 1964 році, після затяжної і багато в чому безуспішної боротьби з цензорами, фільм таки вийшов на екрани в скороченому варіанті. Після першого ж показу він був підданий обструкції з боку кінокритиків — творців картини звинувачували у наслідуванні та поверховості.

У 1962 році Шпаликову довелося попрацювати з Георгієм Данелія над фільмом, який став згодом однією з головних картин шістдесятих — «Я крокую по Москві» (1962). Цього фільму також довелося пробиватися до глядача через численні зауваження, виправлення та затвердження у різноманітних інстанціях. В цей час Шпаліков розлучився зі своєю дружиною Наталією Рязанцевої — його новою обраницею стала молода популярна актриса Інна Гулая. Нова сім’я та народження доньки Даші на деякий час допомогли Шпаликову утримуватися від алкоголю, до якого він полюбив ще під час навчання в інституті.

У 1966 році відбулася прем’єра фільму «Довге щасливе життя» — єдиною режисерської роботи Шпаликова. Незважаючи на те, що на міжнародному фестивалі авторського кіно в Бергамо картина отримала головний приз, а дифірамби їй співав сам Мікеланджело Антоніоні у СРСР фільм пройшов малозамеченным. В цей же час світ побачив черговий сценарний проект Шпаликова — фільм Віктора Турова «Я родом з дитинства». Багато білоруські критики називають його кращою картиною, створеної за всю історію білоруського кіно.

З численних сценаріїв Шпаликова, написаних до початку сімдесятих, екранізованими виявилися лише два мультфільму: «Жив-був Козявин» (1966) і «Скляна гармоніка» (1968). Безгрошове існування і незатребуваність у режисерів посилили його схильність до алкоголю — сценарист пішов з дому і перебивався тимчасовим житлом у друзів і знайомих.

У 1971 році на екрани вийшов фільм Лариси Шепітько «Ти і я», в сценарії якого Шпаліков констатував крах ілюзій шістдесятих. Картина, яка отримала срібну нагороду на Венеціанському кінофестивалі, була разругана критиками і пущена в обмежений прокат, а пізніше — і зовсім забута. Схожа доля чекала і фільм Сергія Урусевского «Співай пісню, поете» (1971). В останні роки життя сценарист працював над романом, завершити який не встиг — 1 листопада 1974 року він покінчив з собою.

У день пам’яті Геннадія Шпаликова «Вечірня Москва» пропонує вашій увазі добірку відомих фільмів, знятих за його сценаріями.

«Я крокую по Москві» (режисер — Георгій Данелія, 1963)

Молодий монтажник з далекої тайги (Олексій Локтєв) по дорозі на батьківщину загиблого товариша заїжджає в Москву. У столиці він зустрічається з редактором журналу «Юність», в якому надруковано його перший розповідь, і проводить цей день з новими друзями (Микита Міхалков, Євген Стеблов і Галина Польських), їх великими і малими турботами. Один з головних фільмів «відлиги» подарував нам яскравий образ Москви і неофіційний гімн, написаний Шпаликовым мало не на коліні. Завдяки йому ж свою першу роль у кіно отримав 18-річний Міхалков. Спеціально для фільму був «винайдений» жанр «лірична комедія», щоб обійти претензію Держкіно («несмішна комедія»). Згодом цей титр спародіювали у фільмі «Джентльмени удачі» — перетворився в «нелирическую комедію». Яскраві характери, плавний сюжет, точні портрети молоді початку шістдесятих, тонка операторська робота Вадима Юсова і незабутня музика Андрія Петрова досі надихають і захоплюють вдячних глядачів, число яких з роками тільки збільшується.

Наведіть курсор на зображення

Автор: kino-teatr.ru

«Мені двадцять років» («Застава Ілліча») (режисер Марлен Хуцієв, 1964)

Фільм, що розповідає про проблеми молоді, взаєморозуміння поколінь і непорушності моральних цінностей, був випущений на екрани в 1965 році під назвою «Мені двадцять років». У той рік його подивилися 8,8 мільйонів глядачів. Популярності картини сприяв організований спеціально для зйомок поетичний вечір в Політехнічному музеї, на якому виступили молоді Євген Євтушенко, Андрій Вознесенський, Римма Казакова, Роберт Рождественський і Белла Ахмадуліна. Робочий варіант фільму був показаний першого секретаря ЦК КПРС Микиті Хрущову. 8 березня 1963 року виступаючи на зустрічі з діячами літератури і мистецтва в Кремлі, він сказав: «Навіть найбільш позитивні з персонажів фільму — троє робочих хлопців — не є уособленням нашої чудової молоді. Вони показані так, що не знають, як їм жити і до чого прагнути. І це в наш час розгорнутого будівництва комунізму, освітлене ідеями Програми Комуністичної партії». В кінотеатрах фільм показували в сильно урізаному вигляді. Наприкінці вісімдесятих первісна версія картини була відновлена під оригінальною назвою «Застава Ілліча».

20:31 31 жовтня 2013

Фрагмент з фільму «Мені двадцять років» («Застава Ілліча») (1964)

«Я родом з дитинства» (режисер — Віктор Турів, 1966)

Дивно тонка, лірична картина про дитинство тих, хто під час Великої Вітчизняної війни вперше переніс тягар втрати близьких, бажання мстити ворогові і прагнення до щастя. Герої фільму — хлопчаки Ігор і Женька — живуть у прифронтовому місті і чекають повернення своїх близьких. Однією з найбільш пам’ятних сцен з фільму став момент повернення з фронту танкіста Володі. Виконав цю роль Володимир Висоцький написав для картини кілька пісень, дві з яких заспівав сам, а решту віддав Марку Бернесу.

20:31 31 жовтня 2013

Фрагмент з фільму «Я родом із дитинства» (1966)

«Довге щасливе життя» (режисер — Геннадій Шпаліков, 1966)

Геолог Віктор (Кирило Лавров), опиняючись по дорозі додому в якомусь провінційному містечку, зустрічає там дівчину Олену (Інна Гула). Віктор обіцяє відвезти Олену до себе додому, але раптово все змінюється… Зрозумівши, що ранкові почуття Віктора вже зовсім не такі, як вечірні, Олена спостерігає, як казковий герой перетворюється у звичайного похмурого, неговіркого мужика, але внутрішньо вона готова до такого повороту подій… Культовий режисер Мікеланджело Антоніоні розповідав, що в цьому фільмі він побачив найбільш зрозуміле і лаконічне вираження «некомунікабельності почуттів».

Наведіть курсор на зображення

Автор: kinopoisk.ru

«Ти і я» (режисер — Лариса Шепітко, 1971)

Впритул підійшовши до відкриття в нейрохірургії, молодий лікар Петро (Леонід Дьячков) кидає наукову роботу і свого колегу по експерименту Сашу (Юрій Візбор). Після кількох років, проведених у Швеції, невдоволення собою змушує його знову кинути все і повернутися в Москву, однак його вже ніхто не чекає… Неймовірно сумне, але при цьому повний світла, цей фільм найбільш яскраво розповідає про кризу 30 років, коли людина готова почати жити спочатку. Ролі у фільмі виконали Алла Демидова, Наталія Бондарчук і Олег Єфремов, а музику написав неповторний Альфред Шнітке.

Наведіть курсор на зображення

Автор: kinopoisk.ru