lukino

Три найскандальніших фільми Лукіно Вісконті

Актёры, Европейские фильмы, Ретро-фильмы, Рецензии
2 листопада 1906 року народився класик італійського кінематографа Лукіно Вісконті. В його картинах, наповнених філософським підтекстом, нерідко відбувалося таке, що шокувала публіку. В цей день ми розповідаємо про найскандальніших картинах Вісконті.

«Одержимість» — 1943

Дебютний фільм Вісконті поклав основу знаменитого італійського неореалізму — саме стосовно «Одержимості» був вперше застосований цей термін, а також європейському нуару. Історія створення картини сама по собі схожа на сюжет для фільму. «Одержимість» робили таємно на гроші, виручені Вісконті від продажу фамільних коштовностей, зазначається на сторінці  http://saratov.kp.ru/daily/26154.7/3042330/.

«Одержимість» — це екранізація роману Джеймса Кейна «Листоноша дзвонить двічі», втім, досить вільна. Наприклад, Вісконті вводить персонажа на прізвисько Іспанець, близького друга головного героя Джино — таким чином підкреслюється бісексуальність останнього. Джино закохується в заміжню красуню Джоанну, йде заради неї на злочини. Але фатальна жінка гине, а Джино опиняється у в’язниці.

Але більший шок у глядачів викликала навіть не сексуальна розкутість головного героя, а те, що італійська глибинка часів занепаду правління Бенитто Муссоліні була показана задушливим болотом. Розповідають, що присутній на прем’єрі син диктатора Вітторіо Муссоліні в гніві вигукнув: «Це не Італія!» Також відомо, що в кінотеатри деяких міст після показу «Одержимості» запрошували священиків, щоб очистити приміщення від скверни.

Фото: Кадр з фільму «Одержимість»

Загибель богів — 1969

За цей фільм Вісконті отримав «Срібного лева» Венеціанського кінофестивалю, тим не менш стрічка викликала і продовжує викликати суперечки і розбіжності — ще б пак, адже мова в ній йде про німецькому нацизмі та його витоки. Чого тільки коштує один головний герой Мартін — зіпсований юнак, по ходу дії стрічки перетворюється в чудовисько. На самому початку фільму він кривляється на сімейному торжестві в панчохах і жіночому перуці, зображуючи героїню Марлен Дітріх з «Блакитного ангела», а наприкінці — в нацистським вітанням застигає над тілом убитої ним матері.

У фільмі прихід до влади нацистів показаний як, зокрема, сімейна драма — розпад і виродження суспільства показаний через розпад і виродження сім’ї німецьких промисловців фон Ессенбек.

«Смерть у Венеції» — 1971

Ще одна екранізація в нашому списку. Цього разу Вісконті взявся за однойменну новелу Томаса Манна. Втім, у фільмі чимало елементів і навіть пара героїв запозичені з іншої книги Манна «Доктора Фаустуса».

У центрі уваги — композитор Густав фон Ашенбах, який, перебуваючи у творчому і духовному кризу, приїжджає на один з курортів поблизу Венеції. Там йому належить зустріти останню любов у своєму житті, захворіти на холеру і… втім, фінал зрозумілий з назви фільму.

Напевно, ця картина про смерть і вічне життя мистецтва не виявилося такої скандальної, якщо б в якості об’єкта ніжних почуттів Ашенбаха Вісконті не вибрав польського юнака по імені Тадзіо. Втім, в цьому режисер слід лише за літературною основою свого фільму. У новелі Манна Тадзіо майже ще зовсім дитина, а великий італієць зробив його старші.

Фото: Кадр з фільму «Смерть у Венеції»