Перші російські фільми

7 перших російських фільмів

Ретро-фильмы, Рецензии, Российские фильмы, Фотоотчеты

Перші російські фільми

28 жовтня 1908 року вийшов короткометражний фільм «Понизовая вольниця». Він вважається першим короткометражним фільмом Російської Імперії, але крім нього були й інші, які претендують на цю почесну роль. 7 перших російських короткометражних фільмів.

«Коронація Миколи Другого» (1896 рік) (Ролик на Ютуб)

Перший фільм, знятий в Російській імперії — справа рук француза, оператора братів Люм’єр Камилля Серфа. Попередньо отримавши найвищу дозволу, він зняв перший в світі репортаж про коронації Миколи Другого. Правда, дітище Серфа мало схоже і на репортаж у сучасному розумінні цього слова, і тим більше на фільм. За сто секунд екранного часу один одного змінюють шість кадрів. На перших п’яти відображено урочиста хода імператорського кортежу. На останньому, мабуть, яка вразила француза екзотичністю, колона представників національних меншин в національних ж одязі.

Примітний відгук однієї з московських газет на приїзд оператора: «Він (Камілль Серф. — Ред.) буде знімати все урочиста хода в’їзду крок за кроком на особливій рухомій стрічці, на якій знімки будуть, втім, настільки дуже маленькі, що тільки після збільшення їх можна буде утилізувати».

Фільми Володимира Сашина-Федорова (з 1896 року)

«Я здивований, я ошелешений…

Який несподіваний інцидент!..

Хто б міг думати, що комік Сашин

Люмьеру буде конкурент!»

На жаль, жодного фільму, знятого актором і фотолюбителем Володимиром Сашиним, до нас не дійшло. Однак збереглися відгуки — в тому числі эпиграмматические — про його роботах, унікальних в тодішній Росії: не встиг представник братів Люм’єр вразити росіян дивом сінематографа, як один з наших артистів вже зняв і продемонстрував «живі фотографії», як тоді називали фільми.

І справді, перші роботи Сашина ближче до фотографії, ніж до кіно: він знімає повсякденне життя Москви і театрального закулісся. Поступово Сашин стає більш вибірковими в сюжетах, розумнішим. Береться і за ігрові етюди. Приміром, робить рімейк «Политого поливальщика» Люм’єрів.

Фільми Альфреда Федецького (з 1896 року)

Альфреда Федецького до моменту винаходу кінематографа знали як майстри фотографії не тільки в Росії, але і за кордоном. Для Федецького використання нової техніки означало нові можливості, як творчі, так і комерційні.

Перед першим публічним показом своїх кіноробіт він влаштував (може бути, перший в світі) прес-показ: запросив представників харківських газет свого фотоательє і продемонстрував їм стрічки, прем’єра яких була запланована на наступний день.

Першим із знятих ним фільмів було «Урочисте перенесення чудотворної Озерянської ікони з Курязького монастиря до Харкова». Згідно з повідомленням місцевих журналістів, тривалість фільму становила півтори хвилини, однак швидкість, з якою знімав хронофотограф (камера Федецького), була 120 кадрів в хвилину, замість звичних для нас 25.

Всі фільми Федецького згоріли під час пожежі, що сталася в його кінотеатрі. Після цієї події він закинув заняття сінематографом.

«Донські козаки» (1907 рік)

«Донські козаки» — нічим не примітний документальний фільм, який зображає сцени з повсякденного життя козаків і джигітовки. Однак на початку XX століття його поява на вітчизняних екранах стало сенсацією. В той час коли звичайний тираж фільмокопій варіювався в межах двох десятків, «Козаки» були продані 219 разів.

Причина неймовірного комерційного успіху проста. Дивовижний у другій половині 1890-х, сінематограф став масовим розвагою менш ніж за 10 років. Але вітчизняний ринок захопили виключно іноземні (в основному французькі) компанії: «Брати Пате», «Гомін» та інші. І серед фільмів, що демонструвалися в театрах, не було ні одного на російську тематику. Тому фільм про козаків наробив стільки шуму.

«Понизова вольниця» (1908 рік)

«Витративши величезні кошти і масу праці та часу, я доклав всіх зусиль до того, щоб справжня картина, як в технічному виконанні, так і в самій обстановці п’єси і її виконавців, стояла на тому високому рівні, який личить стрічці, що робить еру в нашому кінематографічному репертуарі», — такий був слоган фільму «Понизова вольниця».

«Я» у слогані — це Абрам Дранков, що вважається першим російським кінематографістом. Він же став і оператором фільму про Стєньку Разіна, зрежисирував який Володимир Ромашков, причому бездарно: те, що в «сценаріусі» Василя Гончарова просто і логічно, у фільмі зім’яте, нечітко, плутано.

Фільм складається з шести епізодів: козаки гуляють на човнах, гуляють у лісі, замишляють змову проти перської княжни, споюють свого отамана, показують йому підроблене лист княжни до принца Гассану, і розлючений отаман кидає княжну, як колода, в річку. При цьому на титрі: «Волга матінка! Ти мене поїла, годувала, на своїх хвилях укачувала — прийми мій дорогий подарунок» стоїть підпис Дранкова — очевидно, як логотип його кіноательє.

Що стосується сценарію, то з ним пов’язаний перший в російському кіно спір про авторські права.

«Старанний денщик» (1908 рік)

Наступна російська ігрова короткометражка — також справа рук артілі Дранкова. Окрилений успіхом «драматичного» твори, він вирішує спробувати свої сили в комедії — але «Старанно денщику», незважаючи на всі його старанність, не вдається повторити успіх «Стеньки».

У фільмі розповідається про денщик, який закоханий то в куховарку свого генерала, то в її страви, але, як би те ні було, він зазнає з-за своєї любові — одне за іншим — цілий ряд класичних комічних пригод: то прилипає до клейкої стрічки, то сідає на голку, то б’є посуд, то обрушує на генерала шафа.

«Драма в таборі підмосковних циган» (1908 рік)

Перша російська побутова драма, вона ж — перший фільм «Торгового дому Ханжонкова» — «Драма в таборі підмосковних циган» успіху серед глядачів не мала.

Тим не менш, в художньому плані фільм режисера Володимира Сіверсена виглядає куди переконливішою «Пониззя вольниця»: кадри тут лаконічніше, гра акторів продуманіша, яскравіша, немає «козацького» миготіння. А останній кадр фільму можна вважати маленьким шедевром. Творцям вдалося тільки кінематографічними засобами розповісти історію кохання Алеко і Ази. Правда, швидше за все, збереглися не всі сцени фільму, тому вчинок цигана здається невмотивованою. За задумом, Алеко одружився на Азі, програв її в карти, був вигнаний з табору і вбив кохану, після того як вона відмовилася втекти з ним.

Справедливості заради варто сказати, що статистично першими фільмами, знятими російськими кіностудіями, були документальні стрічки про скачки, засідання Держдуми і заходи з участю царя. Але одні не являють собою великого значення, а інші потребують окремого висвітлення.

Автор: Григорій Саблін